Синергія вищої і професійної освіти (звіт)

Назва заходу: Міжнародний семінар Еразмус+ експертів з реформування вищої освіти «Вища освіта та професійна освіта і підготовка в країнах, сусідніх з ЄС, партнерах за програмою Еразмус+: партнерство для соціально-економічного розвитку» за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Термін проведення: 10-11 березня 2015 р.

Місце проведення: Університет Стамбула, (Стамбул, Туреччина).

Учасники від України:
1. Луговий Володимир Іларіонович, перший віце-президент Національної академії педагогічних наук України, національний експерт з реформування вищої освіти
2. Золотарьова Ірина Олександрівна, завідувач кафедри інформаційних технологій Харківського національного економічного університету імені С. Кузнеця, національний експерт з реформування вищої освіти
3. Руснак Олена, студент магістратури Національного університету «Києво-Могилянська академія», національний експерт з реформування вищої освіти
4. Сікорська Ірина Миколаївна, завідувач відділу з міжнародних зв’язків Донецького державного університету управління, м. Маріуполь, національний експерт з реформування вищої освіти
5. Колишко Родіон, голова департаменту з розвитку робочої сили Федерації роботодавців України, запрошений експерт
6. Шитікова Світлана, директор Національного Еразмус+ офісу (проект ЄС)

Програма та матеріали: http://supporthere.org/news/erasmus-higher-education-reform-experts

Звіт про участь: Опис і ключова інформація

Учасники заходу: Еразмус+ експерти з реформування вищої освіти країн-партнерів, сусідніх з ЄС, представники національних Еразмус+ офісів, експерти з країн ЄС та країн-партнерів, представники приймаючого Університету Стамбула, представники Міністерства освіти Туреччини, представники Європейської Комісії, представники Європейської тренінгової фундації та виконавчого агентства ЕАСЕА. Близько 170 учасників з 25 країн.

Дводенний семінар відкрив пан Клаус Хаупт, керівник підрозділу Виконавчого агентства з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури (EACEA), який презентував програму, ідею та завдання Семінару. На двох пленарних засідання були представлені ключові доповіді, а саме:

• Ян Вархола, представник загального директорату з працевлаштування, соціальних справ та включення Європейської Комісії, «Основні проблеми та тенденції в професійній освіті і підготовці в ЄС: можливості співпраці з вищою освітою»
• Мадлєн Сербан, директор Європейського фонду підготовки, «Основні проблеми та тенденції в професійній освіті і підготовці в країнах-партнерах: можливості співпраці з вищою освітою»
• Жентьяна Сула, заступник міністра соціальних справ та молоді, Албанія, «Основні проблеми та тенденції в професійній освіті і підготовці в Західних Балканах: приклад Албанії»
• Ані Хелал, професор Каїрського університету ,«Основні проблеми та тенденції в професійній освіті і підготовці Південного Середземномор’я: приклад Єгипту»
• Суброн Ашуров, голова Фонду підтримки професійної освіти і підготовки Таджикистану , «Основні проблеми та тенденції в професійній освіті і підготовці в Центральній Азії: приклад Таджикистану»
• Олена Жибладзе, директор Центру з вдосконалення якості освіти, Тбілісі, «Основні проблеми та тенденції в професійній освіті і підготовці в Східній Європі: приклад Грузії».

Мета семінару.
Метою семінару було заохочення дискусій та обговорень серед Еразмус+ експертів з реформування вищої освіти в країнах-партнерах, сусідніх з ЄС (Західні Балкани, Східна Європа, Південне Середземномор’я , Росія та Центральна Азія) про роль, яку вища освіта та професійна освіта і підготовка повинні грати для підтримки економічного і соціального розвитку у відповідних країнах. Більш конкретно, метою семінару було обговорення умов для досягнення цілісного підходу, заснованого на ефективному партнерстві між вищою освітою та професійною освітою і підготовкою.
Ідея семінару полягала у тому, щоб запропонувати унікальну можливість для представників країн обмінятися інформацією та досвідом з поточного процесу розвитку вищої та професійної освіти і підготовки в своїх країнах і, зокрема, замислитися над тим, як посилення співпраці між вищою освітою (ВО) та професійною освітою і підготовкою (ПОП) може сприяти підвищенню рівня інформованості про важливість ПОП для вирішення окремих проблем у процесі реформування освіти.
Соціально-економічний розвиток вимагає, щоб вища і професійна освіта та підготовка постійно адаптувалися до мінливих умов і були в змозі доповнювати одна одну в цьому відношенні. За останні десять років спостерігається поступове відновлення такої співпраці. У той же час, участь у ВО швидко розширилася в більшості сусідніх країн, але можливості працевлаштування для випускників не зросли настільки ж швидко. Актуальність як ПОП, так і ВО вимагають більш тісної взаємодії із зацікавленими сторонами з ринку праці та із суспільством.
Обмін міжнародним досвідом може також стимулювати цей розвиток. Багато міжнародних конференції та семінарів на регулярній основі надають можливості для обговорення поточних тенденцій, політики і реформ у галузі ВО та ПОП в усьому світі.

Основні результати семінару.
Під час даного семінару представникам вищої освіти була надана інформація про сучасні виклики та поставлено запитання щодо їх тотожності до викликів професійної освіти та підготовки. Передбачалось, що учасники зможуть виробити перелік рекомендацій і порад для практиків на національному та інституційному рівнях, а також надати ідеї та пропозиції для їх реалізації з метою нарощування потенціалу вищої освіти, створеного в рамках програми Erasmus +.
Сьогодні ПОП все більше і більше асоціюється з навчанням впродовж життя. ПОП ширша, ніж ВО, за потребами і охопленням та прагне підготувати людину до певної професійної діяльності для стабільної зайнятості/самозайнятості, до подальшої/вищої (професійно орієнтованої) освіти та професійної підготовки, у разі якщо є незадоволення системою загальної освіти (перед професійною). ПОП також спрямована на задоволення потреб компаній у навичках працівників для економічного розвитку, який має все більшу різноманітність і складність, і який швидко та суттєво змінюється.
На європейському рівні європейські міністри професійної освіти і підготовки з 31 європейської країни разом з Європейською Комісією ухвалили Копенгагенську декларацію у 2002 році, що підкреслює внесок ПОП у досягненні Лісабонських цілей і встановлює пріоритети для реформ систем ПОП за рахунок збільшення обсягів європейського співробітництва. Кожні два роки розглядається прогрес держав-членів щодо модернізації ПОП та уточнюються пріоритетні напрями реформ.

У країнах, сусідніх з ЄС, основним напрямом реформ була середня професійна освіта, менше уваги приділялось післясередній невищій, або вищій професійній, освіті, тоді як зростаючий попит на вищу кваліфікацію від компаній та необхідність диверсифікації забезпечення освіти на цьому рівні є загальною тенденцією, тобто, заохочуються стратегії підвищення рівня професійних компетентностей.
Ураховуючи різноманітність структур систем освіти повсюдно в світі, важко сформулювати стандартні рекомендації, але порівняння й обмін досвідом мають сенс і є дуже корисними. З міжнародного досвіду можуть бути виявлені загальні тенденції. Так, стверджується, що ПОП повинна бути децентралізована відповідно до потреб ринку праці та учнів, прозора, мати багато ресурсів, забезпечувати гнучкі та відкриті шляхи для молодих і дорослих та мати потенціал для інновацій і адаптації до зміни умов.

Ураховуючи широкий спектр проблем та викликів, вартих для розгляду, семінар був сфокусований на чотирьох темах стосовно означеної проблематики.

Робоча група 1. ВО і ПОП, партнерство для підготовки вчителів та менеджерів шкіл.
Під час роботи групи було зазначено, що не завжди існує окрема підготовка для вчителів і менеджерів шкіл. В умовах старіння викладацького складу існує необхідність забезпечення ПОП для вчителів та менеджерів з метою їхньої адаптації до змін навколишнього середовища та опануванні підходів у навчанні, орієнтованих на учнів, студентів.
Дискусія в робочій групі проходила навколо наступних питань:
– стратегії та заходи, які необхідно вжити для підвищення кваліфікації та компетентностей фахівців ПОП; учителі, інструктори практичного навчання, інструктори в компаніях та менеджери (початкова підготовка і безперервна освіта)
– засоби та методи модернізації та адаптації педагогічних методів для імплементації їх у програми ПОП середньої та подальшої освіти.

Робоча група 2. ВО та ПОП, партнерство з метою розвитку післясередніх проміжних рівнів кваліфікацій для ринку праці.
Багато країн сьогодні проходять економічні, політичні, а також ринкові та демографічні зміни. Високий рівень безробіття серед молоді демонструє дефіцит або неадекватність кваліфікацій стосовно вимогам ринку праці.
Обговорення в робочій групі було зосереджено на тому, як це питання слід вирішувати у відповідних країнах і як ВО і ПОП могли б працювати разом, щоб сприяти появі проміжних рівнів кваліфікації, необхідних бізнесу та суспільству.
Обговорювалось місце післясередньої ПОП, програми зайнятості та програми короткого циклу типу бакалавра в парадигмі вищої освіти. Чи є ефективними інтегровані або дуальні моделі? Список методів пропонування професійної освіти є дуже довгий на предмет, як професійні програми були організовані та співвіднесені (зокрема, з інституційної точки зору) з традиційними академічними програмами та ступенями, з одного боку, і професійно орієнтованими програмами і дипломами, з іншого.
Були проаналізовані сильні і слабкі сторони різних моделей і форматів цих програм, зокрема, в плані того, хто повинен їх надавати (який тип установ – заклади вищої освіти, політехнічні інститути, коледжі). Як відрізнити їх від звичайних академічних програм (наприклад, якими є результати навчання?) і як пов’язати їх з вимогами ринку праці.

Робоча група 3. ВО і ПОП, партнерство для забезпечення перенесення (врахування) кваліфікації і можливості інтеграції між системами освіти та підготовки кадрів.
Навчання протягом життя в світі розглядається як основний інструмент розвитку суспільства знань. Забезпечення професійного розвитку є основним каталізатором стійкого працевлаштування робітників. У цьому контексті інтеграція між системами освіти та підготовки кадрів є платформою, що створює можливості для мобільності студентів та перенесення навчальних досягнень, і, таким чином, підвищення привабливості системи ПОП.
Дискусія відбувалась навколо таких аспектів:
– розвиток гнучких та інноваційних механізмів для поєднання середньої ПОП, після середньої (не вищої) освіти і підготовки та вищої освіти.
– вдосконалення механізмів для визнання результатів попередньої освіти (формальна і неформальна), включаючи обґрунтування модульних підходів у розробленні навчальних програм та використання механізмів передавання кредитів.
– визначення, адаптація та сприяння порівнянню кваліфікаційних рамок з урахуванням їхньої ролі в підтримці прозорості, порівнянні та перенесенні кваліфікацій.
– визначення ролі ВО щодо сприяння участі зростаючої групи потенційних дорослих слухачів, які мають професійну освіту і підготовку та досвід роботи.

Робоча група 4: ВО і ПОП, партнерство для сприяння розвитку на місцевому рівні
Закладам і установам, що надають ВО та ПОП було рекомендовано переглянути свої місії з метою більш активного внеску у розвиток місцевих спільнот та регіонів. Зроблено наголос на їхній соціальній ролі.
У даній робочій групі приділено основну увагу стратегії, необхідній для дотримання таких підходів і, зокрема, на спільних механізмах, які повинні бути введені в дію, щоб використовувати можливу синергію і взаємодоповнюваність між ВО та ПОП. Їхня спільна роль в багаторівневому управлінні розвитком людського капіталу є більш важливою, ніж коли-небудь.
Інерція освітніх установ і опозиційних сил була частиною дискусії, обговорювались можливі заходи протидії.
Обговорення було спрямоване на: (I) ідентифікацію можливих напрямів дій на рівні політики та на інституційному рівні, (II) обмін інформацією та передовим досвідом на інституційному, регіональному чи національному рівнях, (III) вироблення рекомендацій для подальших дій на всіх рівнях.

Висновки і пропозиції/рекомендації для України:
1. При реформуванні національної вищої та професійної освіти (і підготовки), розробленні освітнього законодавства (про освіту, про професійну освіту) слід ураховувати світовий досвід щодо побудови і взаємодії вищої і професійної освіти. У цих освітніх сферах мають бути імплементовані Національна рамка кваліфікацій, а також Міжнародна стандартна класифікація освіти. Особливої уваги потребує співвіднесення і розмежування вищої і професійної освіти на 5-му рівні НРК і МСКО.
2. В Україні зміст багатьох професій і спеціальностей значно змінився, змінилися і потреби економіки, соціального розвитку, який все більше набирає ознак інноваційності, складності виконуваних функцій. Чимало нових професій, пов’язаних із сучасними технологіями та функціонуванням ринкової системи, стали дефіцитними. Розв’язання суперечностей між вимогами до майбутніх фахівців у галузі економіки та бізнесу й рівнями їхньої професійної підготовки може здійснюватися шляхом розроблення національних стандартів професійних кваліфікацій на основі компетентнісного підходу з урахуванням світових тенденцій і національної специфіки.
3. У сучасних умовах реформування економіки, суспільних перетворень в Україні до фахівців висуваються підвищені вимоги, оскільки робота підприємств і організацій дуже ускладнюється недостатнім ступенем розвитку людського капіталу.
4. Система управління професійною освітою (і підготовкою), яка особливо тісно пов’язана зі сферою праці, відтак, повинна передбачати й відповідно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку праці, модернізувати професії, спеціальності і кваліфікації, необхідні як для успішного економічно-соціального розвитку, так і для кар’єрного зростання в умовах ринкової економіки, інноваційного типу прогресу.

Попередня «Як отримати стипендії Еразмус+» - семінар для студентів 27 березня ...