10-й Європейський форум із забезпечення якості «Підсумки та перспективи»
Назва заходу: 10-й Європейський форум із забезпечення якості «Підсумки та перспективи», організований Агентством із забезпечення якості Великобританії та Лондонським інститутом освіти, Лондон, Великобританія
Термін проведення: 19-21 листопада 2015 р.
Місце проведення: Лондонський інститут освіти, Лондон, Великобританія
Учасники від України:
1. Руснак Олена, студентка магістратури Національного університету «Києво-Могилянська академія», Голова секретаріату Української асоціації студентського самоврядування, національний експерт з реформування вищої освіти
Програма та матеріали:
http://eua.be/activities-services/events/event/2015/11/19/default-calendar/10th-european-quality-assurance-forum-taking-stock-and-looking-forward
Звіт
Опис і ключова інформація
Учасники заходу: Практики у сфері забезпечення якості освіти з усієї Європи (представники Е4, менеджери забезпечення якості, представники агенцій із забезпечення якості, викладачі, студенти і т.д.)
Триденний форум відкрили Ден Деррікотт, голова Керівного комітету EQAF, Майкл Артур, ректор Університетського коледжу Лондона, та Дуглас Блексток, тимчасовий генеральний директор Агентства із забезпечення якості Великобританії.
Програмою передбачені пленарні засідання, а також паралельно семінари та сесії-презентації дослідницьких статей.
Мета візиту:
Європейський форум із забезпечення якості (EQAF) є унікальною платформою, що об’єднує спільноту освітян та практиків у сфері забезпечення якості, а також надає можливість стежити, створювати і передбачати зміни у цій сфері. Основною метою Форуму є сприяння діалогу із забезпечення якості, який прокладає містки між національними кордонами і уможливлює по-справжньому європейську дискусію із забезпечення якості вищої освіти, а також створення єдиного європейського розуміння забезпечення якості шляхом дискусій та взаємодії між різними зацікавленими групами.
Основні доповідачі:
– Майкл Артур, ректор Університетського коледжу Лондона
– Дуглас Блексток, тимчасовий генеральний директор Агентства із забезпечення якості Великобританії
– Ден Деррікотт, голова Керівного комітету EQAF
– Йерун Хьюсмен, Центр управління вищою освітою, Гентський університет
– Андре Сурсок, старший радник Європейської асоціації університетів
– Йенс Юнгблут, старший науковий співробітник Університету Осло
– Барбара Міхалк, Керівник відділу реформи вищої освіти в Німеччині та Європі, Конференція німецьких ректорів (HRK),
– Бернхард Крюгер, керівник з академічних питань та підвищення якості, Університет прикладних мистецтв, Відень, Австрія
– Колін Тюк, директор EQAR
– Крістоф Гролімунд, директор Швейцарського агентства із забезпечення якості та акредитації
– Рафаель Ллаворі, начальник відділу з міжнародних та інституційних відносин Національного агентства з питань забезпечення якості та акредитації Іспанії (ANECA)
– Нітеш Мангнамі, Менеджер із забезпеченню якості, Knowledge and Human Development Authority (KHDA), Дубай
– Тіяна Ісоскі, студент, університет Белград
– Маня Клеменчич, співробітник і викладач соціології вищої освіти Гарвардського університету
– Ахім Хопбах, директор Агентства із забезпечення якості та акредитації Австрії
– Тіа Луккола, директор інституційного розвитку, Європейська асоціація університетів
– Ганна Говер, проектний координатор, Європейська асоціація університетів
– Дерфель Оуен, директор академічних послуг, Університетський коледж Лондона
– Фернандо Галан Паломарес, Президент Європейського Союзу студентів
– Стефан Лаувік, президент Європейської асоціації інституцій вищої освіти
– Рольф Таррах, президент Європейської асоціації університетів
– Патрік Уолш, ENQA
День 1
У перший день форуму, учасники мали змогу відвідати Пленарне засідання I, присвячене питанню культури якості. Йерун Хьюсман, який представляв Гентський університет, виступив із доповіддю «Цінність якості», метою якої було стимулювати дискусії про те, який вплив на вищу освіту має система забезпечення якості, яка була офіційно створена в рамках Болонського процесу, але, фактично, має довшу історію. Основна ідея полягає в тому, що забезпечення якості повинно сприяти створенню культури якості на різних рівнях, а не лише перевіряти відповідність до списку критеріїв. Крім того, створення культури якості в значній мірі залежить від осіб, тобто академічного персоналу, студентів, менеджерів забезпечення якості, і їх мотивації/довіри /відповідальності. Саме тому важливо зосередитися на навчанні та викладанні, аби підвищити створити культуру якості на індивідуальному рівні, і уникнути ритуалізації процесів забезпечення якості.
День 2
Другий день Форуму розпочато з Пленарного засідання II, яке було присвячене підведенню підсумків попередніх десяти років існування системи забезпечення якості в рамках Болонського процесу. Модерувала засідання Кеті Дьюкертс (Керівний комітет EQAF). Засідання було організовано у формі діалогу між двома спікерами, які представили два відмінні бачення щодо розвитку вищої освіти в рамках Болонського процесу – з точки зору вищих навчальних закладів (Андре Сурсок, EUA) та з точки зору студентів (Йенс Юнгблут, Університет Осло), використовуючи фактичні дані із нещодавніх публікацій: «Тенденції 2015» Європейської асоціації університетів і «Болонський процес очима студентів» Європейського союзу студентів.
Зокрема, Йенс Юнгблут наголосив, що Болонський процес в останні роки став менш важливим на політичному рівні (виходячи з аналізу списку учасників Міністерських конференцій). Пані Сурсок, у свою чергу, підкреслила, що відмінність у демографічних процесах, економічному розвитку та етапах проведення реформ впливають і на реалізацію принципів Болонського процесу на національному рівні. Тим не менш, спікери зійшлися на думці, що Болонський процес є радше успішним проектом, а забезпечення якості є історію успіху Болонського процесу. Найбільшими досягненнями реформи забезпечення якості були визначені наступні:
– Швидкий розвиток внутрішнього забезпечення якості (IQA)
– Участь студентів у забезпеченні якості (хоча згідно з даними дослідження «Болонський процес очима студентів» залучення студентів все ще є проблемою у багатьох країнах ЄПВО)
– Інтернаціоналізація забезпечення якості
В рамках першої сесії-презентації дослідницьких статей були продемонстровані результати дослідження наслідків реформи акредитації в Португалії (після створення Агентства із забезпечення якості в 2009 році). Дослідження показало, що 40% з 5 262 програм, які існували в 2009/2010 навчальному році, протягом наступних 5 років або закрили за власною ініціативою університетів, або не були акредитовані. Дослідники (Христина Сін, Орландо Таварес і Альберто Амарал) зазначили три найчастіші причини відмови в акредитації:
– Персонал (некваліфікований викладацький склад, інертність у проведенні досліджень)
– Наповнення програми (контент програми часто залежить не від її цілей, а від можливостей наявного викладацького складу)
– Якість викладання та навчання
Друга сесія була присвячена транскордонному забезпеченню якості. Представлено практичний досвід транскордонних процедур забезпечення якості шести університетів у Німеччині, Австрії та Швейцарії, що працюють з одним і тим самим Агентством із забезпечення якості Швейцарії.
Дослідницька група розробила і представила свої рекомендації вищим навчальним закладам в рамках транскордонного забезпечення якості, а саме:
– Систематичний відбір агентства
– Роз’яснення правил, ролей та обов’язків між ВНЗ та агентством
– Проведення детальної самооцінки
– Належна стратегічна комунікація
– Сумлінна підготовка до інституційного візиту та інтерв’ю
– Постійне удосконалення у follow-up-процесі
Більше того, були представлені рекомендації агентствам із забезпечення якості щодо їх транскордонної роботи, а саме:
– Професійний підхід у допомозі вищому навчальному закладу
– Продуманий вибір експертів для інституційних візитів
– Серйозна підготовка агентства і експертів
– Систематичні інституційні візити і якісні звіти експертів
– Адміністративний follow-up
– Розробка, а також доступ до зведених звітів агентства
Таким чином, виходячи з власного позитивного досвіду транскордонного співробітництва у сфері забезпечення якості, дослідницька команда надала рекомендації вищим навчальним закладам та агентствам із забезпечення якості щодо того, як підвищити ефективність транскордонних процедур забезпечення якості. Крім того, дослідники стверджують, що транскордонні процедури акредитації/аудиту/оцінки, а також вільний вибір агентств в подальшому призведе до більшої довіри до системи забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти.
У рамках паралельного пленарного засідання I обговорили зовнішнє забезпечення якості у світлі прийняття нових Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в ЄПВО 2015 (ESG). ESG 2015 були представлені в ході цієї сесії директором EQAR Коліном Тюком. Відзначено, що метою перегляду Стандартів і рекомендацій 2005 було зробити їх більш зрозумілими, застосовуваними та корисними, і у тому числі збільшити можливості ESG. Таким чином, новий документ адаптовано до нових розробок, а також більш міцно вплетений в «інфраструктуру ЄПВО». Новий документ був розроблений з метою посилити його значення та подолати слабкі сторони попереднього. Найбільшу увагу в ході цієї сесії приділили, зокрема, пункту 2.1. Стандартів і рекомендацій, який забезпечує сильний зв’язок між внутрішнім та зовнішнім забезпеченням якості.
Під час паралельного пленарне засідання II був представлений проект Європейської асоціації університетів (ЄАУ) під назвою «Розширення прав і можливостей університетів з метою їх виконання своєї відповідальності за забезпечення якості» (EUREQA). Проект EUREQA спрямований поділитися з університетами країн Західних Балкан значним досвідом і знаннями ЄАУ та університетів державах ЄС у розробці ефективних систем внутрішнього забезпечення якості, адаптованих в різних національних і інституційних контекстах. Основною ідеєю ЄАУ було сприяння створенню культури якості у рамках цих установ, адже, зрозуміло, що у кожному ВНЗ якість повинна мати місце у процедурах, проте значно важливіше, аби якісна освіта була бажаною та зрозумілою на інституційному рівні.
День 3
Третій день Форуму розпочався двома сесіями-презентаціями дослідницьких статей, і завершився заключним пленарним засіданням.
Відар Гіннілд (Норвезький університет науки і технології) представив своє дослідження під назвою «Підвищення якості та концептуальної основи». В рамках дослідження проаналізовано п’ять негативних звітів, підготовлених Національним (норвезьким) агентством із забезпечення якості. З’ясувалося, що звіти, як правило, описові, а не аналітичні, процедури забезпечення якості –
випадкові і несистематичні, часто не вистачає висновків. У звітах відсутній концептуальний підхід до підвищення якості. Наголошено, що концептуальні та аналітичні аспекти фінальних звітів повинні бути посилені.
Пізніше Денис Бертіом (Університет прикладних наук і мистецтв Західної Швейцарії) та Каті Дьюкертс (AEQES) представили свої дослідження про внесок не профільних експертів галузі в акредитаційних комісіях в оцінці навчальних програм у франкомовній Бельгії. Дослідники вивчили вклад не профільних експертів галузі у французькій частині Бельгії, у якій експертні комітети вже протягом декількох років включають до складу не лише експертів в галузі, а й експерта у сфері освіти, експерта з управління якістю та студентського експерта. Дослідження показало, що такі фахівці роблять великий внесок, особливо в наступних п’яти областях:
1. Допомога колегам зфокусувати аналіз на:
– Організації, структурі
– Системі забезпечення якості (її актуальності)
– Контексті
– Загальному підході до викладання
2. Поради колегам щодо:
– Формулювання питань
– З’ясування термінології
3. Допомога колегам у:
– Досягненні консенсусу
– Прийнятті рішень
– Формулюванні пропозицій щодо вдосконалення
– Розумінні системи забезпечення якості
4. Підтримка педагогічних рефлексій:
– Допомога встановити зв’язки із дослідженнями в галузі педагогіки
– Звернути увагу експертів на педагогічні питання
5. Окреслення додаткової перспективи:
– Критичні думки щодо ролі випускників і результатів навчання
– Критичні думки щодо працевлаштування
В рамках заключного пленарного засідання III «Майбутнє починається зараз» підведені підсумки щодо минулих 10 років існування спільної системи якості освіти в ЄПВО та запропоновані деякі прогнози щодо розвитку вищої освіти та забезпечення якості протягом наступного десятиліття. Велику увагу було приділено, зокрема, розвитку технологій та їх ролі в системі вищої освіти.
Висновки і пропозиції/рекомендації для України:
1. Одним з основних питань Європейського форуму із забезпечення якосі 2015 було просування культури якості. З одного боку, створення культури якості можна досягти шляхом залучення осіб (різні зацікавлені сторони, у тому числі студенти, викладачі, менеджери з питань забезпечення якості, роботодавці тощо) на інституціональному рівні в процедурах забезпечення якості з метою появи розуміння якості і її прихильності. З іншого боку, Національне агентство з питань забезпечення якості вищої освіти в свою чергу також повинно сприяти створенню культури якості шляхом своїх процедур. В Україні в даний час відсутні, як bottom-up, так і top-down підходи щодо створення культури якості, що має негативний вплив на якість української вищої освіти.
2. Ще одне важливе питання, яке було підняте в ході EQAF 2015, було транскордонне забезпечення якості. Транскордонне забезпечення якості дозволяє вищим навчальним закладам самостійно обирати національне або міжнародне агентство із забезпечення якості (наприклад, з числа зареєстрованих у EQAR) для процедур зовнішнього забезпечення якості. На жаль, в українському законодавстві ми поки не маємо норм, які дозволили б вітчизняним ВНЗ обирати не національні, офіційно визнані агентства, діяльність яких проходить у відповідності до Стандартів і рекомендацій. Таким чином, нам необхідно адаптовувати наше законодавство.
3. По-третє, в Україні існує проблема довіри. Багато спікерів підкреслили у своїх виступах, що прийняття і довіра до Національного агентства збоку вищих навчальних закладів має велике значення, говорячи про розвиток системи забезпечення якості на національному рівні. Наразі ми вже маємо низку проблем навколо створення Національного агентства з питань забезпечення якості вищої освіти в Україні, що викликає негативні оцінки збоку суспільства і вже на етапі створення підриває суспільну довіру.