Матеріали семінару «Erasmus+ експертний семінар Реформування Вищої Освіти» спільні програми та ступені: стратегія, управління, впровадження (17-18.03.2016)
Заголовок: «Erasmus+ експертний семінар Реформування Вищої Освіти» спільні програми та ступені: стратегія, управління, впровадження
Дати: 17-18 березня 2016
Місце проведення: Університет міста Новий Сад (Новий Сад, Сербія)
Учасники з України:
1. Ірина Золотарьова, професор кафедри інформаційних систем Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, член команди національних експертів з реформ у сфері вищої освіти.
2. Ірина Сікорська, директор відділу з міжнародних відносин, Донецький Державний Університет Управління, Маріуполь, член команди національних експертів з реформ у сфері вищої освіти.
3. Іванна Атаманчук, Національний офіс Еразмус+, Україна, менеджер з програм мобільності.
Програма та матеріал: http://supporthere.org/novisad2016/page/fotos-and-presentations
ЗВІТ
Опис і ключова інформація:
Учасники: експерти Реформи Вищої освіти (HERE) з сусідніх країн-партнерів ЄС, представники Національних Erasmus + Офіс» (HERE), експерти країн Європи та країн-партнерів, представники приймаючої організації (Університет Новий Сад).
Дводенний семінар відкрив пан Хосе Гутьєррес, керівник сектору за програмою Еразмус + Розвиток потенціалу в галузі вищої освіти, EACEA і Елізабет Колуччі, член команди EUA / SPHERE, які представили програму, ідею та завдання семінару.
Мета і завдання семінару:
Мета семінару полягала в тому, щоб привернути увагу та сприяти поточним керівним принципам передової практики, що були розроблені в європейських проектах та ініціативах; забезпеченні стратегічних рекомендацій; звернення до регуляторних умов і рамок, що необхідні на національному рівні для гарантії того, що спільні програми можуть бути здійснені, а отримані ступені будуть визнаватися.
Семінар наголосив, що спільні програми та спільні ступені розглядаються як стратегічні засоби для інтернаціоналізації вищих навчальних закладів. Вони пропонують унікальні можливості мобільності для студентів, викладачів та адміністративного персоналу; сприятимуть поліпшенню та інтернаціоналізації навчальних програм, об’єднають стратегічні партнерства і покращення міжнародних зв’язків.
Спільні програми, незважаючи на різні формати, як правило, вимагають значних ресурсів в розробці їх концепції та управлінні. Вони стикаються з низкою проблем і ризиків – починаючи від конфліктів із інституційними та національними нормативними актами, закінчуючи питаннями забезпечення якості та фінансової стійкості.
Спільні програми були визначені більш широко в якості міжнародних колективних програм, в яких дві або кілька установ працюють разом для забезпечення загальної програми. Вони можуть різнитися за ступенем інтеграції навчальних програм, необхідної мобільності і типом ступеню та диплому. Спільні ступені є одним з видів спільної програми та вимагають, щоб один ступінь/один документ видавався від імені всіх установ, що беруть участь в реалізації програми. Для декількох ступенів кожна установа присвоює окремий ступень для спільних програм. Було заплановано, аби деталі цих типів спільних програм і їх наслідки було вивчено та обговорено на семінарі.
В ході семінару очікувалось, що учасники зможуть:
• Ознайомитися з різними типами спільних програм з точки зору ресурсів, управління, регулювання, мобільності інше. Особливу увагу буде приділено просвоєнню подвійних та спільних ступенів.
• Зрозуміти і проаналізувати стратегічні мотивації для розробки спільних програм, зокрема їхнє місце в інтернаціоналізації.
• Оцінити інституційні підходи до розробки спільних ступенів, а також можливості, які можуть надати інформаційні технології в управлінні програмами.
• Створити розуміння необхідних внутрішніх і зовнішніх заходів щодо забезпечення якості для спільних програм.
З огляду на широке коло проблем, які належить вирішувати, програма семінару була розділена на шість сесій, пов’язаних із зазначеними вище цілями.
Сесія 1: Спільні програми і ступені: Які вони і які їх переваги?
Доповідач: Роза Бекер, старший науковий співробітник, EP-Nuffic, Нідерланди
На засіданні було представлено введення в термінологію: що таке спільна програма в порівнянні зі спільним ступенем і подвійною/багатоступеневою освітою? В чому полягає актуальність цієї освіти? Це знайшло своє відображення в різних мотиваціях для їх розвитку в Європі, показано, як це вписується в стратегію інтернаціоналізації, реформи навчальних програм, мобільності. Було надано коротку інформацію щодо тенденцій в Європі до спільних програм, а також деякі перешкоди в їх розвитку та підтримці.
Сесія 2: Спільні програми і спільні ступені … Різні форми співпраці з різними результатами
Доповідач: Ганна Шмідт. Старший радник, EUA
Гані Дмур, міністр Вищої Освіти та наукового дослідництва
Тафер Ассарайра, Університет Мутах, Йорданія
Мохаммед Ісбу, Міністр Освіти, Палестина
На цій сесії були докладно представлено конкретні дослідження з різними типами спільних програм з точки зору різних країн, інституційних і дисциплінарних контекстів. Мета полягала в ретельному вивченні різних форм спільних програм і ступенів та різниці між ними; з’ясуванню проблем, які виникають під час їхньої реалізації, і що це означає для університетів і сектору вищої освіти в цілому. Наприклад, спільні ступені відрізняються від подвійних ступенів в тому, що вони передбачають видачу одного диплома, який у багатьох країнах не є легітимним. Спільні програми в цілому можуть варіюватися в їх побудові, часто передбачають видачу двох або декількох дипломів і можуть мати різні правові прецеденти в різних країнах. Також тематичні дослідження були представлені доповідачами з Палестини та Йорданії, які розповіли про національні перспективи розвитку спільних програм, пояснили, чому деякі форми спільних програм були застосовані в порівнянні з іншими (в порівнянні з спільними подвійними / багатоступеневими), виділені тенденції і проблеми, а також представлені конкретні інституційні приклади.
Сесія 3: Розробка спільних програм: партнерство, розробка навчальних програм, координація, мобільність (в тому числі присудження кредитів і оцінювання)
Ця сесія була розділена на три робочі групи.
Група 1: Голова – Елізабет Колуччі, SPHERE команда, модератор – Неллі Асматулла, Аблай Хан університет міжнародних відносин та світових мов, Казахстан
Група 2: Голова – Зейнеб Мазуз, SPHERE команда, модератор – Роза Беккер, EP-Nuffic
Група 3: Голова – Ханне Шмідт, ЄС, модератор – Джордано Бруно, EACEA
Робочі групи повинні були прореагувати на презентації попередньої сесії і вивчити більш детально, як працюють спільні програми. Для того, щоб почати обговорення, учасникам було запропоновано кілька питань:
• Чи дійсно спільні ступені і програми починаються з інституційного партнерства? Чи вони починаються на рівні факультету? Який підхід краще застосовувати: «знизу догори» (від факультетів та професорів) у порівнянні із підходом «зверху вниз» (інституційне партнерство і політика, централізоване адміністрування)?
• Які чинники та світові практики слід враховувати для розробки спільних навчальних програм?
• Яка централізована підтримка потрібна при створенні спільної програми? (Від відділів міжнародних відносин, юридичні послуги тощо).
• Які міркування, що стосуються фінансування спільних програм і чи зовнішнє фінансування грає головну роль? Як узгоджується плата за навчання для студентів таких програм?
• Як мобільність інтегрована в спільні програми для студентів і персоналу? Чи потрібно це? Яка підтримка необхідна?
• Як заходи прийняті для вирівнювання академічних календарів, відбору студентів, класифікації і контролю якості?
• Які найсуттєвіші перешкоди в проектуванні та управлінні спільними програмами?
Сесія 4: Спільні програми за використання цифрових технологій в управлінні ними
Доповідачі: Тім Депре, Університет Гента, Бельгія
Нільс Кронберг, Університет Лунда, Швеція
На засіданні було відзначено, що цифрові технології відіграють значну роль в розвитку спільних програм. Багато університетів вивчають способи використання інформаційних технологій для розміщення змісту курсів в Інтернеті спільно з партнерами. На цій сесії вивчали сучасні тенденції співпраці в спільних он-лайнових програмах. Перший спікер навів приклад з Гентського університету, зокрема ЕМТ курс з морської біології. Для навчання була розроблена платформа для управління спільними програмами. Другий доповідач представив приклад спільного он-лайнового курсу через Nordic Network.
Сесія 5: Забезпечення якості спільних програм і ступенів
Доповідач: Ахім Ґопбах Агентство з забезпечення якості і акредитації в Австрії (AQ Австрія)
Доповідач відзначив, що забезпечення якості спільних програм і ступенів стає все актуальнішою проблемою, а часто і перешкодою на шляху до розробки таких програм. Доповідач, посилаючись на основні європейські тенденції, в своїй доповіді зазначив важливість гарантії якості та акредитації спільних програм. Він відзначив особливості правових ситуацій в різних європейських країнах щодо спільних програм, та пояснив, як системи забезпечення якості відрізняються (інституційної акредитації в порівнянні з програмою, наприклад). Пан Ґопбах розповів про дебати на європейському рівні, в контексті Болонського процесу; представив новий узгоджений підхід до забезпечення якості спільної програми, ухвалений міністрами; навів ключові проекти та ініціативи щодо ENQA і ЕКА.
Сесія 6: Спільні програми і стратегічна інтернаціоналізація (інституційна підтримка спільних програм, роль керівництва, оцінки впливу, додаткові переваги співпраці і більш широкого стратегічного партнерства)
Доповідачі: Карла Локателлі, Університет Тренто, Італія
Ірина Золотарьова, професор кафедри інформаційних систем Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця, член команди HERE, Україна
Ця сесія була призначена визначенню ролі університетського керівництва і стратегій в управлінні розробкою спільних програм. Перший оратор зробив кілька загальних зауважень з цієї теми і розповів про інституційну політику інтернаціоналізації, про мотивацію і стимули факультетів і викладачів зі створення спільних програм, про університетське управління мобільністю в цілому (з точки зору перезарахування кредитів, визнання, забезпечення якості). Другий доповідач представила магістерську програму подвійного диплома МБА «Бізнес-інформатика», яка створена Харківським національним економічним університетом ім. С. Кузнеця, Україна, та університетом Ліон2, Франція, успішно реалізована і працює понад 10 років.
Висновки і пропозиції / рекомендації для України
Українські виші, які розглядають можливість розробки спільних програм повинні визначитись, як вони планують розробляти спільні програми, яка буде додана вартість до навчального процесу, а також в якій мірі спільні програми допоможуть реалізувати організаційну стратегію вишу. Вони повинні мати чітке уявлення про ризики та труднощі в розробці спільних програм, які можуть бути численними на всіх рівнях. Проте, для українських університетів спільні ступені і програми як і раніше є викликом через багато зовнішніх і внутрішніх факторів.
1. Спільні ступені / програми можуть бути розпочаті на підставі довгострокового партнерства і плідної співпраці між партнерами.
2. Чітке розуміння і визначення термінології має бути узгоджено заздалегідь, щоб уникнути непорозумінь.
3. Забезпечення якості програм на національному рівні повинно бути передбачено наперед.
4. Краща практика і хороші приклади повинні набути більш широкого поширення, як в випадку Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця.
5. Інституційна зацікавленість, починаючи з верхнього рівня, є абсолютно необхідною для підтримки даної ініціативи, але і цього недостатньо для реалізації програми спільного ступеню.
6. Причини для реалізації «зверху вниз» ніколи не є імперативом, але бажане – «знизу догори»
7. Програми спільних ступенів вимагають величезного обсягу роботи, ресурсів і людей, що і вимагає інституційної підтримки (офіційної та фінансової).
8. Треба налагоджувати надійні зв’язки між партнерами, які відповідають за програму спільного ступеня. Кожен партнер повинен регулярно аналізувати свою власну ситуацію з тим, щоби визначити, яким чином розвивається програма в цілому. Спільні семінари, конференції та регулярні зустрічі будуть також підтримувати мережний тип співпраці в той саме час, як і впровадження підтримки програмних заходів в кожному з університетів-учасників. Всі аспекти цього специфічного співробітництва між освітніми закладами виграють від широкого залучення до програми всіх відповідних груп та зацікавлених сторін, зокрема: студентів, професорського та адміністративного персоналу, вищого керівництва установ.
9. Забезпечення якості слід розглядати як загальну і комплексну відповідальність партнерства, а також таку відповідальність, яка має бути прийнята кожною установою-учасником. Крім того, діяльності тільки на програмному рівні також буде недостатньо, оскільки спільна програма потребує єдності і взаємодопомоги кожній установі, що бере участь, ефективно робити свій внесок до загальної програми.
10. Це не ізольована діяльність з самозабезпечення, але така, що залежить від індивідуальних внесків кожної установи в партнерстві.