Міжнародний навчальний візит для національних експертів з реформування вищої освіти «Спільні ступеневі програми: стратегічне та практичне впровадження» (2-3.10.18, Португалія)
Назва заходу: Міжнародний навчальний візит для національних експертів з реформування вищої освіти «Спільні ступеневі програми: стратегічне та практичне впровадження» за підтримки SPHERE, EACEA.
Термін проведення: 2-3 жовтня 2018 р.
Місце проведення: Університет Коїмбри, м. Коїмбра, Португалія.
Учасники заходу: Національні експерти з реформування вищої освіти Програми ЄС Еразмус+ (HERE), представники закладів вищої освіти. Загалом взяли учать у заході близько 30 осіб.
Учасники від України:
1. КОЗІЄВСЬКА Олена, заступник керівника Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, HERE;
2. СТАВИЦЬКИЙ Андрій, доцент кафедри економічної кібернетики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова HERE;
Програма та матеріали: http://supporthere.org/coimbra2018
ОПИС І КЛЮЧОВА ІНФОРМАЦІЯ
Дводенний захід відкрив пан Джоаквім Рамос де Карвальхо, проректор з міжнародних зв’язків Університету Коїмбри, і Елізабет Колуччі, член команди EUA / SPHERE, які представили програму, ідею та завдання заходу.
МЕТА ЗАХОДУ:
Метою проведення міжнародного навчального візиту було ознайомити учасників з кращими європейськими практиками реалізації спільних програм на прикладі Університету Коїмбри, продемонструвати, як такі спільні програми сприяють виконанню стратегічних завдань університету у сфері міжнародного співробітництва. Також під час навчального візиту учасники дізнались, які є проблеми забезпечення якості освіти, спільного адміністрування таких програм, визнання документів про освіту, які видаються за наслідками успішного навчання за спільними програми, та можливостей вирішення проблем в контексті дуже різних академічних культур та інституційних умов.
Під час заходу було наголошено, що спільні програми є дієвим інструментом інтернаціоналізації закладів вищої освіти, оскільки сприяють розвитку мобільності студентів, викладачів та адміністративного персоналу; сприяють створенню стратегічних партнерств, вивченню іноземних мов. Разом з тим, їх реалізація стикається з низкою проблем, пов’язаних з визнанням документів про освіту, забезпеченню якості таких програм, необхідності залучення значних інституційних ресурсів, відсутністю відповідних нормативних документів, належного фінансового забезпечення.
Під час семінару було визначено розуміння міжнародних спільних програм, в яких дві або кілька установ працюють разом для забезпечення загальної програми. Вони можуть різнитися за ступенем інтеграції освітніх компонентів, вимогами до мобільності та типами ступеню й диплому. Спільні ступені є одним з видів спільної програми та вимагають, щоб один ступінь/один документ видавався від імені всіх установ, що беруть участь в реалізації програми. Програми подвійних ступенів передбачають присвоєння кожною установою окремого ступеню та видачу власного документу про освіту.
ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАЛЬНОГО ВІЗИТУ
Під час навчального візиту очікувалось, що учасники зможуть:
• Зрозуміти і проаналізувати стратегію розвитку Університету Коїмбри та роль інтернаціоналізації освіти і досліджень в досягненні заявленим цілям і виконанню місії Університету. Зрозуміти стратегічні мотивації для розробки спільних програм, зокрема їхнє місце в інтернаціоналізації.
• Ознайомитися на прикладі спільних програм Університету Коїмбри з можливостями забезпечення успішності їх реалізації за допомогою створення надійної і ефективної системи управління та адміністрування, а також забезпечення якості спільних програм.
• Усвідомити важливість інституційної підтримки, супроводження та координації, створення внутрішніх інституційних структур для реалізації спільних програм.
З огляду на широке коло проблем, які вирішувались, програма заходу була розділена на три сесії, пов’язані із зазначеними вище цілями.
РОБОТА НА НАВЧАЛЬНОМУ ВІЗИТІ
Робота на заході була організована у одній аудиторії, де поступово виступали доповідачі, які представляли свій досвід запровадження чи керування спільними програмами. Після кожного виступу надавався час для дискусії та обговорення отриманої інформації.
У перший день більша увага була приділена стратегічному управлінню спільним програмами, а у другий день основний акцент був зроблений на розгляді конкретних кейсів з різних країн.
Для початку була окреслена різниця між програмами спільного диплому та програмами подвійного диплому. Зокрема, для програми спільного диплому необхідно розробити спільний навчальний план для декількох університетів. В той же час, для програм подвійного диплому ця вимога не є обов’язковою, достатня лише домовленість між ЗВО про визнання результатів навчання. Незважаючи на це, 7 учасників не побачили принципової різниці між такими визначеннями. Як показала подальша робота навчального візиту, європейські колеги відносяться до такого визначення теж досить «гнучко».
Абсолютна більшість університетів учасників навчальний візиту відзначили, що мають певну стратегію розвитку спільних програм. Основною мотивацією для цього були відзначені: розвиток стратегічного партнерства, розвиток високоякісних програм, розвиток інтернаціоналізації у цілому.
Найважливішими перешкодами для формування та підтримки програм були відзначені: інтеграція навчальних планів, можливості акредитації програм на національному чи міжнародному рівнях, підтримка фінансової стійкості програми, дотримання мови викладання. Як показало дослідження, найчастіше фінансування таких програм здійснюється за рахунок програми Еразмус Мундус (47%), коштів самого університету (29,5%), за рахунок оплати навчання студентами (23,5%). При цьому слід відзначити, що абсолютна більшість програм, які отримували фінансування Еразмус Мундус на три роки, закривалися практично одразу після припинення такого фінансування.
Необхідність запровадження спільних програм в університеті м. Коімбра викликана тим, що у Португалії спостерігається значне зменшення кількості майбутніх студентів через демографічні проблеми у країні. Зокрема, через 10-15 років слід очікувати зменшення приблизно на 25% тих, хто готовий поступати до ЗВО. Внаслідок цього виникає проблема занадто великих потужностей університету, викликаних значно більшою кількістю викладачів для проведення навчального процесу. Через це університет вимушений шукати шляхи для залучення персоналу до роботи.
Виклики до створення та підтримки спільних програм вимагають дуже ретельно ставитися до процесу їх розробки. Прекрасним виходом при цьому слід вважати досвід університету м. Коімбра, у якому розроблено та затверджено «Методичні рекомендації до управління спільними програми». У документі ретельно розписано всі необхідні процедури та порядок дій для відкриття, моніторингу та закриття навчальної спільної програми. Визначено чотири типи програм, які можуть відкриватися. До групи А відноситься програми спільного диплому з іноземними ЗВО. Група В містить програми подвійного диплому, при чому диплом видається на базі вже існуючої навчальної програми. До групи С відносяться існуючі програми в університеті, які планується викладати у закордонних ЗВО. Нарешті, група D містить процедури для розробки та допомоги у розробці нових начальних програм у закордонних та вітчизняних закладах. Для кожної групи розписані чіткі процедури, план дій, терміни та відповідальні особи. Таким чином, для відкриття нової програми лише потрібно подати відповідні документи, а міжнародний відділ діє згідно з всіма процедурами самостійно. Внаслідок цього не витрачається дорогоцінний час окремих викладачів для створення нових програм. При відкритті нової спільної програми виконується спеціальна процедура, під час якої потрібно отримати чіткі та прозорі відповіді на такі ключові питання: що саме відкривається, хто відкриває, коли, де, як саме, з якою метою.
Завдяки наявності такої схеми з’явилася можливість для масового відкриття нових програм. Однак практика засвідчила, що більшість програм відкрита на національному рівні. Зокрема, в університеті міста Коімбра на бакалаврському рівні працює 5 програм, з яких 4 – загальнонаціональні, на магістерському – 15 програм (14 з них ¬- з вітчизняними університетами), на рівні PhD – 3 (всі з вітчизняними університетами). Таким чином, можна зробити висновок, що в даному університеті уникли більшості проблем при формуванні спільних програм: різних мов викладання, узгодження національних вимог. При цьому більшість спільних програм відноситься до сфери фізики та природничих наук.
Проте навіть за таких умов виникають проблеми з підтримки спільних програм. До них можна віднести: складнощі з визнання оцінок студентів, різниця у процедурах розв’язання загальних питань, складнощі у вчасній видачі спільних дипломів. Для узгодження цих процесів в університеті м. Коімбра розроблена інформаційна система, що дозволяє в онлайн режимі визнавати оцінки з інших університетів, має відповіді щодо найбільш важливих питань студентів.
Цей університет ставить собі за мету бути найкращим ЗВО для студентів з португальською мовою спілкування. Для гарантування високої якості освіти в університеті розроблені Методичні вказівки для оцінки якості, що включають 13 пунктів. В них детально розписуються функціональні обов’язки кожного працівника, студента, процеси оцінки програм, курсів, процеси їх модернізації та закриття. Основний принцип для кожної складової характеризується циклічним правилом: «плануй – дій ¬– перевіряй – виконуй». Причому цікаво, що він виконується не тільки для викладання, але для досліджень, фінансового забезпечення, управління ресурсами тощо.
Підсумовуючи, можна зазначити, що активність університету м. Коімбра викликана історичними та географічними причинами. Зокрема, через активність Португалії у час Великих відкриттів з’явилася можливість для створення чисельних спільних програм з близькою за ментальністю Бразилією, студенти якої зацікавлені в отриманні європейського диплома. Ще більш зацікавлені в отриманні такого диплома студенти Анголи та інших колишніх колоній Португалії, що дає їм можливість залишатися легально працювати та проживати в Європейському Союзі.
У той же час більшість програм цього університету не відрізняється від національних, що дає можливість не відкривати нові групи, а об’єднувати групи португальських, бразильських, ангольських та інших студентів. Це, звичайно, сприяє зменшенню собівартості освіти в університеті. Також активне впровадження спільних програм з вітчизняними ЗВО дозволяє не проводити укрупнення університетів, а комбінувати наявні ресурси.
Цікавим є досвід університету м. Коімбра у розробці спільної програми з університетами Барселони, Болоньї та Валенсії. Ця магістерська програма (https://www.erasmuswop.org) викладається 2 роки протягом 4 семестрів. На цю програму можуть поступати студенти різних країн, проте основний фокус робиться на представниках країн Європейського Східного партнерства, Південно-середньоморського басейну, Азії, Центральної Азії, Латинської Америки, Ірану, Іраку, Йемену, Африки, Карибського басейну, Тихоокеанських країн. Навчання здійснюється в одному з університетів-партнерів. Студенти, які поступили на програму до університетів Болоньї та Валенсії, навчаються англійською мовою, до університету Коімбри – португальською та англійською, до університету Барселони – іспанською та англійською. У кінці навчання видається диплом закладу, де студент закінчив навчання, від імені всіх учасників програми. Лише у Болоньї видається незалежно додатковий диплом цього університету, що викликано законодавчими обмеженнями Італії. Для гарантування єдиних принципів роботи зі студентами, щорічно проходить спеціальний навчальний візит, на який виїжджають абсолютно всі співробітники програми. Незважаючи, що програма існує лише пару років, вона активно залучає нових партнерів, розширюючи кількість університетів, від імені яких видається диплом. Про успішність програми можна буде говорити лише після того, як закінчиться фінансування програми за проектом Еразмус Мундус.
Програми є більш фінансово спроможними, якщо вони отримують підтримку урядів. Наприклад, уряд Бразилії фінансує стипендії бразильським студентам на рівні 115-200 осіб на рік. Стипендія включає оплату навчання та витрати на проживання. При цьому з одного університету Бразилії може бути відібраними до 7 студентів, які проводять в університетів м. Коімбра від 1 до 2 років. Закінчують освіту вони у Бразилії, що дозволяє їм отримати два дипломи. Найбільша кількість студентів навчається на програмах з біології, португальської мови та спорту. Серед загроз для цієї програми слід відзначити політичну залежність від фінансування уряду Бразилії, відсутність постійного моніторингу програм, зниження конкурсу для участі у них, бажання студентів залишатися для проживання у Португалії.
Також на заході був представлений досвід різних країн. Наприклад, у Вірменії було проведено опитування університетів для визначення найбільших проблем, з якими стикаються учасники освітнього процесу. Зокрема, було встановлено, що близько 80% університетів мають спільні програми, з них абсолютна більшість (87%) – на магістерському рівні, 10% – на рівні PhD, та лише 3% – на бакалаврському рівні. Ці програми, на думку університетів, мають сприяти підвищенню якості освіти, підвищенню кваліфікації персоналу, отриманню нових студентів, спільному використанню різних ресурсів. Цікавим є факт, що більше 83% були створені «з нуля», а решта була відкрита в рамках вже існуючих програм. Абсолютна більшість програм (близько 70%) видають подвійні дипломи. Незважаючи на це, університети постійно стикаються з проблемами: нестачею нормативного забезпечення на державному рівні, наявністю достатнього фінансування, різницею у навчальних планах навіть в рамках однієї програми, визнанням ECTS кредитів, комунікацією з партнерами та студентами.
У Киргизстані Технічний університет імені І. Раззакова взяв участь у створенні консорціуму технічних університетів з Вірменії, РФ, Казахстану та Білорусі. Основною метою було створення єдиного освітнього простору між країнами, запровадження механізмів для мобільності студентів та викладачів, розширення міжкультурних зв’язків. У рамках консорціуму студенти мають можливість навчатися за схемами 2+2 на бакалавраті та 1+1 у магістратурі. Це означає, що половину навчання вони проводять за кордоном в університеті-партнері.
Також у киргизьких ЗВО є інші приклади створення програм спільного диплому з університетами РФ та Німеччини. Однак слід зазначити, що брати участь у них можуть лише забезпечені студенти. В цілому, досвід показує, що запровадження таких програм спочатку видається цікавим досвідом, однак за декілька років інтерес до них, а й, відповідно, фінансова забезпеченість, падає.
У Грузії закон про вищу освіту створює правову основу для впровадження спільних академічних програм та визнання кваліфікації, наданої після їх завершення. Відповідно до закону, спільний академічний диплом є кваліфікацією, яка спільно надається особі ЗВО, визнаними в грузинському та/або іноземному законодавстві, внаслідок закінчення нею спільної освітньої програми конкретного освітнього рівня. Спільна програма вищої освіти – освітня програма, яка здійснюється спільно грузинським закладом вищої освіти та / або закладом вищої освіти, визнаним законами інших закордонних країн. Це дало змогу відкрити 58 спільних програм, з яких 44 надають спільний ступінь. Переважна більшість програм (близько 73%) здійснюється на бакалаврському рівні, близько чверті – на магістерському.
У Палестині була відкрита спільна магістерська програма з електротехніки, що надає можливість отримати кваліфікацію спільного магістра з електротехніки в телекомунікації або концентрації енергії. Програма є результатом спільних зусиль трьох палестинських університетів (Університету Бірцайту, Палестинського політехнічного університету та Палестинського технічного університету), представників палестинської промисловості (JDECo і PITA) та чотирьох європейських університетів (UoS-UK, ESTIA-France, TUCN-Румунія та RU-Bulgaria) в проекті, що фінансується Tempus – Європейським Союзом. Проект Темпус забезпечив лабораторії BZU та PPU всіма необхідними засобами, програмним забезпеченням та обладнанням для створення сучасного дослідницького середовища. Для того, щоб отримати ступінь магістра, студент повинен успішно завершити 36 кредитних годин, включаючи магістерську роботу. Курси програми викладаються почергово кожний семестр в університетах Бірцайту та Палестинському політехнічному університеті. Спільна ступінь задокументована шляхом видачі спільного диплома, підписаного обома партнерами програми.
КЕЙС УКРАЇНИ
В Україні спостерігається поступове збільшення кількості спільних програм. Чинники зростання кількості спільних програм в Україні:
– Зростання міжнародного авторитету та академічної репутації ЗВО у зв’язку з визнанням якості його освітнього продукту та послуг закордонними партнерами. Зайняття кращих позицій в загальносвітових рейтингах, у тому числі у зв’язку із зростанням кількості публікацій іноземною мовою.
– Підвищення мовних компетентностей студентів та працівників університету, отримання досвіду роботи в міжнародному середовищі.
– Бажання росту доходів, який приходить з іноземними студентами. В Україні іноземні студенти платять значно більше за навчання, ніж національні студенти.
– Бажання підвищити якість програм та працевлаштування своїх випускників. Отримання компетентностей для самостійної реалізації власних конкурентоздатних програм англійською мовою на основі отриманого міжнародного досвіду організації навчального процесу.
Хоча законодавство дозволяє розробку спільних ступенів, бюрократія створює деякі труднощі для провайдерів. Розв’язання питань, пов’язаних з імплементацією програм спільних/подвійних ступенів, ускладняється відсутністю Агентства із забезпечення якості вищої освіти
На пропозицію організаторів заходу був підготовлений матеріал про спільні програми в Україні. Зокрема, прикладом гарної практики запровадження спільних програм є магістерська програма подвійного диплому МБА «Бізнес-інформатика» між Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця та університетом Ліон-2 ім. Люм’єра, Франція, яка діє з 2005 року. Запроваджуючи програми подвійних дипломів, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця поставив перед собою амбітне завдання забезпечити, з одного боку, високу академічну якість, а з іншого – практичну спрямованість освітніх програм як необхідну передумову підвищення конкурентоспроможності своїх випускників.
За роки існування програми підготовлено більше 200 фахівців. Програма регулюється спільними угодами про співпрацю. Створенню програми передувала річна робота керівництва та викладачів обох університетів. Впровадження сумісної програми підготовки магістрів вимагало не тільки великих зусиль з розробки структури та змісту нових освітніх програм, перебудови організації навчального процесу, а також серйозної психологічної адаптації до неї основних учасників освітнього процесу – педагогів та студентів.
Магістерська програма подвійного диплому МБА «Бізнес-інформатика» готує студентів до того, що їм необхідно буде зрозуміти потреби підприємства, запропонувати рішення, а потім впровадити їх на місці. Цей диплом передбачає підготовку проектів, реалізованих для підприємств студентами, які контролюють викладачі. Важливо наголосити, обидва університети враховують оцінки та кредити, отримані під час навчання студентами в університеті-партнері, студенти пишуть одну дипломну магістерську роботу, яка захищається перед спільною комісією.
Студенти, які успішно закінчили програму, одержують два дипломи: магістра МБА «Бізнес-інформатика» державного зразка України та магістра за фахом «Інформатика прийняття рішень і статистика» Університету Ліон 2 ім. Люмьєра, Франція. Більшість студентів проходять стажування в ІТ-компаніях або ІТ-підрозділах компаній, вирішуючи задачі, пов’язані з розробкою та оптимізацією програмного забезпечення, бізнес-аналітикою, web-маркетингом. Навчання в програмі надає професійний досвід роботи у міжнародних компаніях. Всі випускники програми пройшли стажування в таких компаніях, як Credit Agricole, Natixis, France Telecom, Orange, TNT-Express, Veolia, SANOFY, SMILE, BULL, Atilog, Teamlog, Gameloft, Actimage, GAIA, Compogravure, Accor, AVIS, Marionnaud, Bernollin, Fonds des Nations unies pour la population, JetAnswer, PSA Peugeot-Citroën, Renault, Carrefour, Auchan, тощо. Отриманий досвід під час навчання та стажування сприяє працевлаштуванню випускників на високі посади в Україні, Франції, Німеччині, Бельгії, Канаді. Деякі випускники програми створюють свої власні підприємства в Україні.
Реалізація цієї програми стала поштовхом для іншої подальшої спільної діяльності. Успішним став досвід створення міждисциплінарних проектних команд, які складаються з викладачів та представників міжнародного відділу університету. Команди проводять аналіз міжнародних проектів і програм, вивчають і оцінюють перспективні напрямки міжнародної діяльності, у тому числі в ході спільних зустрічей, під час переговорів із зарубіжними партнерами, координаторами проектів та представниками міжнародних організацій. У результаті аналізу здійснюється планування подальшої взаємодії та обміну досвідом із зарубіжними партнерами, розробка нових міжнародних проектів з найбільш актуальних питань в галузі освіти.
У той же час слід відзначити, що українські ЗВО під час реалізації спільних програм стикаються з типовими для більшості університетів проблемами:
– Новий Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.) дає можливість давати спільний ступінь та видавати спільний диплом. Разом з тим відсутнє чітке нормативне забезпечення спільних програм та визнання спільного ступеню. Також відсутнє нормативне забезпечення щодо видачі подвійних дипломів.
– Відсутність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ускладнює забезпечення якості спільних програм на національному рівні.
– Фінансове забезпечення спільних програм.
– Проблема порівнянності умов навчання та проживання іноземних студентів.
– Мовні проблеми.
– Різні обсяги годин для практичних занять.
АКТУАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ СПІЛЬНИХ ПРОГРАМ ДЛЯ УКРАЇНИ:
– Розвиток лідерського потенціалу університету. Для розвитку спільної програми великого значення набуває здатність керівництва на інституційному рівні формувати відповідні стратегії та політики, а також його готовність інвестувати фінансові та людські ресурси в необхідних обсягах.
– Налагодження співпраці з бізнесом та асоціаціями роботодавців, без яких важко завчасно визначити результати навчання та відповідно спроектувати спільну програму.
– Доцільність розробки університетом посібника по управлінню спільними програмами, яке б передбачало обґрунтування необхідності відкриття спільної програми, критерії відбору університету-партнера; обов’язки сторін, розподіл їх повноважень; зміст та методичне забезпечення спільної програми; організаційну та фінансову підтримки; вимоги до кадрового потенціалу програми, інфраструктурного та інформаційного забезпечення; оцінку ефективності програми з боку різних стейкхолдерів програми (студентів, викладачів, керівництва університетів, роботодавців тощо). Такий документ створить чіткий і зрозумілий алгоритм дій, який дозволить викладачам і адміністративному персоналу університету працювати більш злагоджено.
– Необхідність розповсюдження кращого досвіду і практик реалізації спільних програм.
– Університети під час реалізації спільних програм повинні враховувати складові успіху такої програми:
• Ефективність менеджменту спільної програми залежить від її розробки та затвердження, що включає декілька етапів: розробка Концепції програми та її погодження партнерами; розробка опису програми; розробка угоди про співробітництво та її укладення; розробка, погодження та затвердження внутрішніх документів, необхідних для реалізації програми.
• Повнота та якість угоди про співробітництво, яка повинна включати такі елементи: мета та предмет угоди; правові засади та національні кваліфікації; менеджмент та адміністрування програми; структуру програми (тривалість навчання, результати навчання, навчальний план, мобільність студентів і викладачів); ступінь і диплом (зразок спільного диплому у додатку); процедури вступу та відбору студентів; організацію навчання, методичне забезпечення, організацію іспитів, методи оцінювання знань, визнання кредитів, процедури присудження освітнього рівня; підстави та процедури відрахування/поновлення; фінансовий менеджмент; вимоги забезпечення якості; права інтелектуальної власності; набрання чинності, пролонгація зміни угоди; право, що застосовується у вирішенні спорів.
• Організація комітету спільної програми (координатори програми обох університетів, викладачі, студенти, соціальні партнери).
• Оцінка якості програми за такими напрямками: конкурентоспроможність програми на міжнародному рівні; результати навчання; критерії вступу та процедури відбору; розподіл кредитів; система внутрішнього забезпечення якості; залучення зацікавлених сторін; розвиток програми тощо.
В цілому, розробка програм спільного та подвійного диплому залишається важливим завданням для університетів для покращення свого фінансового стану, підвищення рівня інтернаціоналізації, для формування загальноєвропейської культури якості у вищій освіті.