Success stories: студенти ХНУРЕ після навчання в рамках Програми Еразмус + на базі університету Ангел Канча, Болгарія

Студенти ХНУРЕ Максим Бекузаров гр. ПЗПІ -16-2 і Андрій Логвин гр. ПІ – 15-2 беруть участь в програмі Еразмус+ КА: 107 в Русенський технічному університеті Ангел Канча, місто Русе, Болгарія. Проект міжнародної кредитної мобільності проводиться за підтримки Програми Еразмус+ і Європейської Комісії. Студенти ХНУРЕ отримали грант, який покриває їх основні витрати. Протягом весняного семестру хлопці проходять навчання за узгодженою програмою в партнерському університеті Ангел Канча.

Крім відвідування занять, наші хлопці, як кращі на курсі, взяли участь в Університетській Олімпіаді з програмування, де зайняли I місце. Переможців чекає поїздка на Фінал Міжнародної Олімпіади зі спортивного програмування, який відбудеться в місті Софія.

Після 4-х місяців навчання у болгарському університеті студенти охоче поділились своїми враженнями від участі в Програмі Еразмус+ КА1:

“Я – обычный студент ПЗПІ-16-2 Бекузаров Максим. Не из богатой или известной семьи, без выдающихся способностей и навыков. Да, я неплохо учился, но никогда звезд с неба не хватал, в олимпиадах и хакатонах практически не учавствовал – потому что знал, что рассчитывать не на что. Какой смысл тратить целый день, готовиться, нервничать – чтобы получить почетное десятое место? Нет, спасибо, мне и так есть, чем заняться.
Так я думал. И вот, спустя почти полгода, я выхожу из здания аэропорта с объемистым чемоданом в руках, солнце светит мне в спину, ветер треплет за капюшон – и я понимаю, что думал-то я неправильно.
Все началось спонтанно – однажды на лекции кто-то сделал объявление о том, что открыт набор в программу международного обмена студентов Эразмус. Я бы как обычно пропустил это мимо ушей, но меня привлекли требования – участник должен был показать хороший уровень владения английским языком и высокий средний балл. Заглянув в свою зачетку и увидев там одни пятерки, я закрыл сайт IELTS и задумался – а почему бы и нет?
Как же я был прав. Это было одним из лучших решений в моей жизни.
Дальше последовали два этапа отбора по английскому – тест и собеседование. Без лишней скромности могу сказать, что это было просто. И просто не из-за моих невероятных навыков, вовсе нет – а потому, что конкурентов было мало. Если на первый этап пришло человек двадцать, то на второй – около шести, поэтому и победить было несложно. Но ничего бы этого не было, если бы я тогда не написал одно-единственное письмо – заявление на участие. Это изменило мою жизнь.
Мне кажется, в своей жизни мы часто упускаем возможности потому, что сомневаемся в собственных силах, не готовы пойти на риск или преодолеть трудности, думая: «Все равно ничего не получится, так зачем стараться?». Я тоже так думал, но все-таки решил попробовать. Я прошел через трудности получения визы и оформления документов, я прожил четыре месяца в чужой стране без знания языка, я успешно защитил свою честь и честь университета во время учебы – и сейчас, спустя столько времени, я стою перед вами и понимаю, что все было сделано не зря. Легко ли было? Нет. Повторил бы я это снова? Да, да и еще раз да. Будьте смелее и не бойтесь пробовать себя в чем-то новом – никогда не знаешь, что может тебя ждать в будущем.”

“Цього року мені випала чудова можливість взяти участь у програмі обміну студентами Erasmus+. В рамках програми я студент гр. ПІ-15-2 Логвін Андрій, та мій товариш за Еразмус програмою Максим Бекузаров, провели чотири місяці на півночі Болгарії в затишному містечку Русе.
Поїздці передувала тривала підготовка. Бажаючих взяти участь було досить багато, а місць, на жаль, усього два. Тож, спочатку, ми пройшли відбір, що проводився у вигляді тестування з англійської мови з урахуванням наших академічних успіхів за період навчання в ХНУРЕ. Потім – формування необхідних документів та спілкування з представниками болгарського університету. Протягом декількох місяців, аби зробити все правильно, та бути впевненим, що весінній семестр пройде чудово. На щастя представники ХНУРЕ, зокрема Ілона Ревенчук та Анастасія Чуприна, дуже сприяли цьому, тож у нас не виникло жодних труднощів. Вони також підтримували з нами контакт протягом усієї програми та завжди були готові допомогти, за що я їм дуже вдячний.
І ось, коли всі формальності були дотримані, настав час для подорожі в Болгарію. В університеті Русе нас чудово прийняли. Волонтери допомогли заселитися в гуртожиток, показали місто та допомогли розібратися, що до чого. Почався навчальний семестр. Вчитися в університеті Русе мені сподобалось. Здебільшого неформальна атмосфера, що панує там, сприяє бажанню розвиватися самостійно, вивчати більше, ніж того вимагають вчителі. Я хвилювався, що мені буде важко сприймати новий матеріал, поданий англійською мовою (усі лекції велися англійською мовою), але виявилося, що рівень підготовки, даний нам в ХНУРЕ, дозволяє швидко влитися в навчальний процес. Ми навіть склали декілька екзаменів екстерном, оскільки усі необхідні знання у нас уже були. Також, ми взяли участь у місцевій олімпіаді зі спортивного програмування. Зазвичай, команда в подібних змаганнях складається з трьох учасників, але, хоча нас було двоє, ми змогли зайняти перше місце.
Однак, варто зазначити, що Erasmus+ це програма, орієнтована в першу чергу на те, щоб її учасники могли подорожувати та зустрічати нових людей. Я не часто виїжджав із Болгарії протягом семестру, але лише тому, що там я познайомився з місцевими студентами і ми досить швидко стали гарними друзями. Розмовляли ми здебільшого англійською, тож для мене це був чудовий досвід, адже раніше я ніколи не бував у подібній ситуації.
Якщо ви спитаєте мене, чому я вирішив взяти участь у програмі Erasmus+ – я, скоріш за все, не зможу відповісти. Рішення було раптовим. Але я можу точно сказати, що ні разу не пошкодував. Подорож в іншу країну, нові знайомства, можливість отримати нові знання та більш об’єктивно оцінити свої можливості – це все варто спробувати. За період перебування в Болгарії, я став більш товариським і набув безцінні професійні знайомства. Це були чудові чотири місяця. І, якщо в мене буде можливість, я з радістю візьму участь у програмі Erasmus+ знову.”

Щиро дякуємо за емоції та бажання поділились своїм досвідом!