Навчальний візит HERE team «Study Visit “Inclusion in Internationalisation and Mobility” (21-22.11.2019, м. Брюссель, Бельгія)
Назва заходу: Навчальний візит «Інклюзивна мобільність: від добрих намірів до вимірюваних результатів» (Inclusive mobility: from good intensions to measurable outcomes), що відбувся за підтримки Європейського Союзу, для національних експертів з реформування вищої освіти
Термін проведення: 21-22 листопада 2019 року
Місце проведення: Вільний університет Брюсселя (Vrije Universiteit Brussel), Бельгія
Програма та матеріали: https://supporthere.org/brussels2019/page/background-information-24
Учасники заходу: представники закладів вищої освіти, міністерств освіти європейських країн, які входять до команди національних експертів з реформування вищої освіти (HERE) з сусідніх країн-партнерів ЄС, представники Національних Erasmus + Офіс (HERE), експерти країн Європи та країн-партнерів, представники приймаючої організації (Вільний університет Брюсселя). Загалом взяли учать у заході близько 30 осіб.
Від України брали участь представник Комітету Верховної Ради України – заступник керівника секретаріатом Комітету Козієвська Олена; керівник Директорату з питань вищої освіти Міністерства освіти і науки України Шаров Олег.
Метою навчального візиту було ознайомити представників національних команд експертів з реформування вищої освіти з кращим досвідом Фландрії реалізації стратегії інтернаціоналізації, інклюзії та академічної мобільності на прикладі фламандського закладу вищої освіти – Вільного університету Брюсселю. З огляду на те, що тема інклюзії та мобільності є відносно новою для більшості університетів, метою заходу також було поглянути на це питання з точки зору інституційної стратегії та національної політики. Тому до участі в заході були залучені різні стейкхолдери, які активно працювали над цією проблематикою в різних площинах – як на університетському, так і на державному рівнях.
Також під час навчального візиту учасники дізнались, як розуміється термін «інклюзія», які є категорії осіб з соціальною інклюзією, як на національному рівні визначається належність до категорії осіб з соціальною інклюзією, які проблеми виникають у зв’язку з реалізацією програм інклюзивної мобільності, у тому числі кредитної, та які є можливості їх вирішення в контексті дуже різних академічних культур та інституційних умов.
Передбачалось, що результати навчального візиту стануть поштовхом для обговорення питань інклюзії (включення) та мобільності як поточних пріоритетів ЄС, їх відображення в програмах Європейського Союзу, а також для проведення дослідження SPHERE TEAM з метою оцінювання, як країни-партнери реагують / адаптуються до цього процесу.
Таким чином, навчальний візит став майданчиком обміну досвідом щодо реалізації програм мобільності студентів з особливими освітніми потребами та створив можливість отримати цінні рекомендації та поради щодо практичного вирішення конкретних проблем.
Семінар відкрили, а також окреслили мету та ключові завдання семінару:
Ромейн Мииусен (Romain Meeusen), Віце-ректор з питань інтернаціоналізації та ректор Вільного університету Брюсселю (VUB),
Софі Бирнаертс (Sophie Beernaerts), Директор департаменту ЕАСЕА (Європейська Комісія),
Магали Соенен (Magalie Soenen), Департамент освіти Фламандського уряду,
Елізабет Колуччі (Elizabeth Colucci), представник SPHERE TEAM.
Під час семінару учасники мали можливість:
• Ознайомитись з впливом національної політики щодо соціальної інклюзії на середовище / контекст університету та суспільства. Зокрема, учасники заходу розглянули стратегію інклюзивної мобільності у Фландрії та простежили її кореляцію з цілями ЄС та пріоритетами Болонського процесу. Особливу увагу приділили різним інституційним стратегіям щодо соціального залучення та як ці стратегії допомагають університетам реагувати на потреби студентів з числа осіб з особливими освітніми потребами.
• Ознайомитись з цілями ЄС щодо соціального включення та мобільності, проаналізувати, як вони відображаються в університетських стратегіях, які є програми соціальної інклюзії, що фінансуються ЄС, у тому числі програми академічної мобільності, та особливості їх реалізації на університетському рівні. Отримати інформацію щодо використання можливостей інклюзивної мобільності , що пропонуються в рамках діючих програм ЄС.
• Вивчити проблему визначення «соціальної інклюзії» у сфері вищої освіти, визначити види соціальної інклюзії та можливості включення осіб, які потребують інклюзивних підходів, у програми академічної мобільності.
• Оцінити роль різних суб’єктів (університети, які реалізують програми мобільності в країнах-партнерах, національні агенції, міністерства освіти, Європейська комісія) в реалізації інклюзивної мобільності та напрацювати конкретні рекомендацій для її покращення, ефективності та подальшого розвитку.
• Отримати розуміння необхідних інституційних структур та інструментів, що підтримують або перешкоджають інклюзивній мобільності в університетах, зокрема опитування, збір даних, інструменти забезпечення якості тощо.
Український досвід стосовно інклюзивної мобільності був представлений Оленою Козієвською, заступником керівника секретаріату парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій, яка відповіла на питання, як розуміється інклюзія в освітньому законодавстві в Україні, які є особливості організації освітнього процесу здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, а також вказала на зони розвитку національної політики України в цій сфері. Зокрема, зазначила, що мобільність як поняття в освітньому законодавстві виникло відносно недавно. У 2014 році воно вперше з’явилось в новому Законі «Про вищу освіту». І це дало поштовх для подальшого розвитку мобільності в цілому. В Україні, як і в усьому світі, тривалий період домінувала «сегрегативна» модель здобуття освіти молоддю з інвалідністю, яка передбачала навчання цієї категорії громадян в спеціальних школах-інтернатах. Такий підхід позбавляв осіб з особливими потребами можливостей перебувати в звичайному оточенні, серед однолітків без вад здоров’я. Два роки тому була підготовлена нова редакція Закону «Про освіту», який фактично привернув увагу до проблеми інклюзії. У новому Законі «Про освіту» з’явилось нове поняття «особа з особливими освітніми потребами», яке розуміється дуже широко як особа, яка потребує тимчасової або постійної підтримки для реалізації свого конституційного права на здобуття освіти. І фактично це визначення охоплює широку категорію осіб, у тому числі осіб з інклюзією, меншин, мігрантів тощо.
Під час виступу Олена Козієвська наголосила на тому, що, в першу чергу, вищезазначене поняття означає осіб з інвалідністю, та поінформувала, які державні пільги та гарантії вони отримують. Разом з тим, є ціла низка факторів, яка робить мобільність таких студентів проблематичною. І це зони розвитку національної політики України: доступність до інформації про можливості академічної мобільності, необхідність стратегії інтернаціоналізації вищої освіти, яка б визначила пріоритети в цьому напрямку та продемонструвала чітко виражену державну освітню політику в цій сфері.
Висновки і пропозиції/рекомендації для України:
Вочевидь порівнювати можливості та сучасний стан Бельгії та України в частині соціальної інклюзії, у тому числі реалізації інклюзивної мобільності досить складно. У першу чергу, з огляду на фінансування. Натомість, приклад управління інклюзивною мобільністю в Бельгії на національному та інституційному рівнях демонструє структурований та практичний підхід, багато елементів якого варто перейняти Україні:
1. Ініціювання підготовки стратегічного документу щодо інтернаціоналізації вищої освіти України, який би включав питання соціальної виміру, у тому числі інклюзивної мобільності, з чіткими цілями, якісними та кількісними показниками їх досягнення.
2. Обов’язковість розробки кожним університетом власної стратегії інтернаціоналізації, яка повинна враховувати його особливості як закладу вищої освіти, так власні пріоритети щодо розвитку академічної мобільності, у тому числі інклюзивної мобільності.
3. З метою реалізації спільних програм академічної мобільності для осіб з особливими освітніми потребами, надавати права університетам самостійно визначати категорії осіб, які потребують інклюзивних підходів.
4. Удосконалення механізму збору даних щодо осіб, які належать до категорій осіб з інклюзією, а також їх потреб та видів підтримки під час навчання у закладі вищої освіти.
5. Удосконалення механізму моніторингу та звітності провадження міжнародної діяльності університетів (міжнародні освітні та дослідницькі проекти), котрий давав би можливість отримувати аналітичну інформацію, у тому числі щодо інклюзивної мобільності.