Щорічна конференція національних експертів з реформування вищої освіти «Розбудова потенціалу для реформування вищої освіти: вплив спільних міжнародних проектів» (12-13.11.18, Рим, Італія)

Назва заходу: Щорічна конференція національних експертів з реформування вищої освіти «Розбудова потенціалу для реформування вищої освіти: вплив спільних міжнародних проектів» за підтримки SPHERE, EACEA.
Термін проведення: 12-13грудня 2018 р.
Місце проведення: Університет Риму (ла Сап’янця), м. Рим, Італія.
Учасники заходу: Національні експерти з реформування вищої освіти Програми ЄС Еразмус+ (HERE), представники Національних Еразмус+ офісів, експерти з країн ЄС та країн-партнерів, представники приймаючої організації (Університет Риму). Загалом взяли учать у заході близько 120 осіб.

Учасники від України:
1. СТАВИЦЬКИЙ Андрій, доцент кафедри економічної кібернетики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова HERE;
2. ЗАХАРЧЕНКО Вадим, проректор Національного університету «Одеська морська академія», HERE;
3. БАХРУШИН Володимир, професор кафедри системного аналізу та обчислювальної математики Запорізького національного технічного університету, HERE;
4. ШИТІКОВА Світлана, директор Національного Еразмус+ офісу в Україні.

Програма та матеріали: https://supporthere.org/rome2018 

МЕТА ЗАХОДУ

Метою проведення конференції було обговорення різних моделей кооперації між університетами для розбудови потенціалу реформування вищої освіти, аналіз впливу та ефективності Еразмус+ проектів на інституційному, національному та міжнародному рівнях.
Робота конференції

Конференція розпочалася з виступів ректора університету м. Рим «Сапієнца», заступника Міністра зовнішніх справ та міжнародного співробітництва Італії, Голови сектору освіти EACEA. Останній доповідач проінформував, що наразі реалізовано майже 600 проектів 583 проекти, що пов’язали більше 2000 університетів в рамках програми Еразмус +. Серед них реалізовано 508 спільних програм, 73 структурних проекти, на які було витрачено загалом 522 млн. євро. Зокрема, у країнах Східного партнерства реалізується 11% проектів. Серед всіх проектів 43% становлять ті, що направлені на зміну чи удосконалення навчальних планів, 23% – на покращення зв’язків закладів вищої освіти з іншими партнерами, 21% – модернізацію закладів вищої освіти. Серед основних напрямів розробки нових курсів відзначають педагогічну освіту, навколишнє середовище, рибальство, інженерію, охорону здоров’я, лісове господарство та професійну освіту. При моніторингу проектів відзначено, що більше 87% проектів реалізуються з оцінками «добре» та «дуже добре», та лише 3,6% мають слабкі результати.

Наведена статистика свідчить, що в останні роки змістився акцент від індивідуального підходу до більш інституціонального, покращилося поширення результатів. В той же час відзначається, що замалою є кількість структурних проектів з міністерствами.

Таким чином, у найближчому майбутньому слід очікувати зменшення середніх обсягів фінансування проектів, що дозволить залучати більше нових університетів, що буде сприяти подальшому поширенню результатів. Також, слід сприяти покращенню зв’язків між університетами та міністерствами, що дозволить підвищувати кількість та якість структурних проектів. Учасники зазначили, що слід уточнювати пріоритети країн для формування нового класу проектів. Зокрема, слід зробити більший акцент на змішане навчання, синергію досліджень та інновацій, кооперацію з бізнесом. Самі на це пріоритети будуть виділятися додаткові ресурси.

Наступним етапом конференції стала панельна дискусія про перспективи розбудови потенціалу університетів. На ній, зокрема, було зазначено, що метою університетів має стати забезпечення належного рівня якості освіти для кожної особи. Це вимагає значного підвищення якості освіти у більшості непровідних закладів, що є складною, проте досяжною метою. Міністр цивільних справ Боснії та Герцеговини зазначила, що для досягнення цієї мети слід суттєво підвищити зв’язок з роботодавцями. На жаль, у більшості країн у цьому є значні проблеми, оскільки не всі компанії готові витрачати свій час та зусилля для модифікації освітніх програм. До цього часу в Європі продовжуються дискусії щодо професійної спрямованості короткого циклу вищої освіти.
Заступник Міністра зовнішніх справ та міжнародного співробітництва Італії значну увагу приділила забезпеченню максимальної інклюзивності освіти у широкому розумінні, однакового рівня якості для всіх, проблемам безпеки студентів, обмеженням, які пов’язані з політичними, ідеологічними та іншими відмінностями.

Керівник відділу стратегічного планування DAAD поділився баченням перспектив участі DAAD в реалізації проектів співробітництва у сфері вищої освіти, а професор Каїрського університету і колишній Міністр вищої освіти та наукових досліджень Єгипту акцентував увагу на забезпеченні системного підходу до розробки і реалізації проектів розбудови спроможних освітніх систем.

Перше пленарне засідання було присвячено проектам розбудови спроможності та імплементації Болонського процесу. Досвідом своїх країн поділилися Міністр науки та освіти Хорватії, керівник департаменту Міністерства освіти, культури і досліджень Республіки Молдова та ректор університету (Республіка Казахстан). Серед пріоритетів та викликів, зокрема, були зазначені:
 забезпечення якості викладацького складу;
 інтернаціоналізація вищої освіти;
 удосконалення освітніх програм та забезпечення якості вищої освіти академічного і професійного спрямування;
 забезпечення студентських стандартів та всіх соціальних аспектів вищої освіти;
 посилення зв’язків між вищою освітою та суспільством;
 розробка ефективного і орієнтованого на прогрес механізму фінансування вищої освіти.

Наступний етап конференції був присвячений роботі у тематичних групах у форматі курних столів.

Перша група обговорювала питання впровадження у країнах-учасницях Болонського процесу рамок кваліфікацій та визнання кваліфікацій. Під час круглого столу було обговорено досвід розроблення та впровадження національних рамок кваліфікацій у Лівані, Вірменії та Україні. Були проаналізовані схожі риси та відмінності. Також, відбулась дискусія щодо ефективності національних рамок кваліфікацій як інструментів визнання кваліфікацій та підтримки академічної і професійної мобільності.

У другій та третій групах відбулися дискусії з питань забезпечення якості освіти та мобільності відповідно.

Четверта група обговорювала питання навчання науково-педагогічних кадрів. У цій секції були представлені проекти Молдови, Лівану, Вірменії, Алжиру, України, Грузії та інших країн, де були організовані спеціальні семінари, літні школи, центри навчання та сертифікації викладачів, що дозволило підготувати за рік від 15 до 40 викладачів, які надалі будуть дисимілювати отримані знання на практиці. Учасники обмінялися думками, як краще в подальшому реалізовувати подібні проекти. Було зазначено, що не варто вивчати абсолютно всі методи навчання, проте слід переходити від навчання до фасилітації у навчальному процесі. В той же час слід зазначити, що закінчених проектів ще спостерігається, тому аналізувати кінцевий результат ще недоречно.

Друге пленарне засідання було присвячено проектам розбудови спроможності та реформам, пов’язаним з інституційною автономією та управлінням. Представник Європейської асоціації університетів надала загальну характеристику проектів розбудови спроможності у країнах Східного партнерства та Центральної Азії, а також рекомендації щодо їх покращення. Професор Державного університету Ілії (Грузія) та спеціальний радник Міністра освіти, науки і технологічного розвитку Республіки Сербія поділилися досвідом своїх країн з реалізації таких проектів.

Доповідь представника SPHERE була присвячена аналізу імплементації довгострокових зобов’язань та новим цілям і викликам ЄПВО. Зокрема, за матеріалами цьогорічного звіту про імплементацію Болонського процесу він продемонстрував наявність прогресу у досягненні цілей, визначених Лісабонською конвенцією 1998 р., а також нерівномірність їх впровадження як між окремим напрямами політики, так і між країнами – членами. Зокрема, він звернув увагу на:
 забезпечення інклюзивності у широкому розумінні на всіх рівнях від закладів вищої освіти до ЄПВО у цілому;
 врахування третьої місії університетів, зокрема їх глобальну відповідальність, відповідно до цілей сталого розвитку;
 оцінювання ризиків для освітніх систем;
 розвиток гнучких освітніх траєкторій і служб підтримки студентів;
 ризики стигматизації та необ’єктивних переваг чи дискримінації окремих груп;
 баланс між відбором та відкритим доступом до вищої освіти;
 застосування цифрових технологій та ін.

Другий день конференції розпочався з пленарного засідання, присвяченого ролі партнерства та спільних переваг у реалізації проектів з розвитку потенціалу університетів, на якому виступили представники Італії, Йорданії та Узбекистану. Було відзначено, що виграш отримують як ті університети, що реалізують проект, так і донори проекту.

Подальша робота була реалізована по групах, сформованих за регіональним принципом. В роботі групи Східної Європи обговорювалося питання соціальної інклюзії до навчання інвалідів, осіб з особливими потребами, ветеранів, інших соціальних груп, які з різних причин мають обмежений доступ до вищої освіти. Було відзначено, що у більшості країн відсутня конкретна стратегія такої соціальної інклюзії, однак на законодавчому рівні практично у всіх країнах є можливості для реалізації такої політики.

На заключній сесії були підведені підсумки конференції. Зокрема, було відзначено, що довіра є наскрізною смужкою всієї співпраці. Це стосується як реалізації проектів, так і роботи в єдиному освітньому просторі.

Важливою рисою має стати залучення нових університетів до проектної діяльності, що дозволить створювати потужні консорціуми для розв’язання різноманітних задач та поширення найкращих практик.

Для реалізації цих можливостей було запропоновано надати можливість подавати університетам один проект декілька разів на різні конкурси, що підвищить ймовірність виграшу. Було зазначено, що слід інклюзію розглядати у широкому розумінні, а не тільки для людей з особливими потребами. Також йшлося про інклюзію на інституційному рівні (маленькі університети, регіони, що мають обмежені можливості, тощо). Нарешті, необхідно здійснити практичні кроки щодо синергії досліджень та інновацій на практичному рівні.

НАВЧАЛЬНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ ВИЗНАЧЕНО ТАКЕ:

1) Ознайомлення з аналітичною інформацією щодо структури та ефективності реалізації Еразмус+ проектів з розбудови потенціалу та їх перспектив у контексті розвитку Європейської вищої освіти;
2) Підвищення рівня розуміння прогресу Болонського процесу та нових цілей і викликів Європейського простору вищої освіти;
3) Вивчення успішних практик розроблення та реалізації проектів розбудови потенціалу вищої освіти;
4) Підвищення рівня розуміння процесів впровадження національних рамок кваліфікацій та їх ролі у визнанні кваліфікацій.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

1. Врахувати інформацію щодо стану прогресу Болонського процесу та подальших задач й нових завдань розвитку Європейського простору вищої освіти для формування плану(ів) заходів Національної команди експертів з вищої освіти на наступні 2 роки. Зокрема, приділити увагу: доопрацюванню Національної рамки кваліфікацій; реалізації положень ЄКТС; визнанню кваліфікацій; забезпеченню якості вищої освіти, забезпеченню більшої інклюзивності.
2. Звернути особливу увагу на дієвість структурних реформ за результатами реалізації Еразмус+ проектів та їх спрямованість на актуальні потреби реформ вітчизняної вищої освіти.
3. Реалізувати програму навчання та підвищення кваліфікації викладачів України на національному рівні.
4. Сприяти залученню роботодавців для реалізації освітніх програм та формування нового Класифікатора професій.
5. Уточнити в Законі України «Про вищу освіту» та інших документах законодавства норми, що стосуються короткого циклу вищої освіти з метою їх приведення у відповідність до нової редакції QF-EHEA.

Попередня Корисні матеріали для участі в конкурсі проектів "Підтримка ЄС для ...